Громада адвентистів сьомого дня сіл Руда та Шамраївка на півдні Київщинивідсвяткувала 50-річний ювілей. Подія відбулась 3 жовтня в оновленому домі молитви, де зібралося багато жителів села та гостей з навколишніх сіл та міст. Учасники торжества славили Господа за сьогодення, згадуючи часи, коли Господь відкривав Свою волю, відповідав на молитви, творив чудеса.

Спогади й подяка, пісні та вірші, радість і сум поєдналися у цьому ювілеї. Громада має давню історію, зберігає свої традиції дотепер, зрощуючи людей, вірних Богу та Його заповідям.

Слідувати за Христом вірян спонукали ветерани церкви, пастори та пресвітери, які служили в с. Руда та Шамраївка — Василь Приймак, Михайло Кузьомко, Павло Приймак, Анатолій Кравченко, Галина Кузьомко (дружина колишнього служителя громади) і новий районний пастор Анатолій Дігтяренко. Привітати адвентистів с. Руда прибули сусіди з міст Сквира, Білої Церкви, сіл Фурси, Безугляки, а також вихідці з місцевої громади — служитель церкви, викладач Українського гуманітарного інституту Віталій Нероба та майбутній служитель, студент Духовної семінарії Церкви АСД Михайло Кравець.

Із проповіддю та привітаннями звернувся до громади заступник керівника Центральної конференції Михайло Скрипкар. Вітаючи присутніх зі святом, він передає подарунок для громади та бажає вірянам «завжди бути тими людьми, що перш за все «шукають Царства Божого».

Часто сльози з’являються на очах присутніх, бринить голос ветеранів, котрі згадують минулі лихоліття. Проте у всіх спогадах звучить подяка та хвала Господу — бо він був зі Своїм народом і в часи, коли вірян переслідували через те, що ті жили за біблійними принципами, і в часи свободи, коли багато жителів села отримали можливість вільно славити Господа Ісуса Христа. Зараз місцева громада багато добрих справ робить для жителів села — особливо у вихованні підростаючого покоління. Господь приводить нових людей до Церкви, роблячи їх співспадкоємцями Свого вічного Царства.

Історія громади досить цікава, бо спільнота вірян у селі Руда існувала дуже давно — ще з часів переселення сюди емігрантів із Запорізької Січі, з козачих хуторів з околиць сучасних Жовтих Вод, що на Дніпропетровщині. Вони зберігали стару православну віру, відмінну від державного офіційного православ’я. У XIX ст. їх обізвали «штундами» — німецькою вірою, щоб дискредитувати в очах населення. За спогадами жителів села, штундистів було так багато, що вони під проводом Івана Івановича Нероби збудували для села приміщення сільради, хату-читальню та бібліотеку. Влада надавала їм для богослужінь приміщення школи. А в середині 1920-х більшість «штундистів» приєдналася до Союзу баптистів. Основою громади були сім’ї Калениченків, Сесмій, Фурсенків, Хоменчуків, Нероб. У 1920-ті роки громада зростала і духовно, і кількісно. Багато репресій та переслідувань випало в 30-ті роки на долю громади, але вона вистояла завдяки Божій милості та захисту. Війна також принесла чимало випробувань для церкви, хоча переслідування з боку влади призупинились, і багато людей приєдналися до церкви.

Богослужіння в с. Руда відбувалися в різних приміщеннях, але найчастіше вони були в будинку Микити Сесія, Павла Нероби, Юхима Калениченка та на хуторах біля с. Матюші — Кацелюка та Лиса гора. А пізніше громада збиралася у власному домі молитви, який був у дворі Павла Нероби, диякона громади (в 1960-х його відібрала комуністична влада).

Очолювали громаду в цей період Федір Котлярчук, Степан Фурсенко, брат Сава, Микита Сесмій. Особливо потрібно відзначити служіння брата Микити Сесмія, який близько двадцяти років був пресвітером громади й до скону залишався взірцем віри, доброчинності та послуху Божому Слову.

У 1960-х протягом декількох років під впливом Духа Святого баптисти сіл Руда, Шамраївка та Матюші уважно досліджували Біблію, і Бог став відкривати їм багато нових для них істин: вчення про суботу, про те, що смерть — це сон аж до другого приходу Христа та інші. Через Боже провидіння вони познайомилися з адвентистами з с. Безугляки. Яке ж було їх здивування, коли вони виявили, що не самотні у своїх відкриттях. Брати Петро Шульга та Василь Приймак часто зустрічалися з ними, вивчаючи Святе Письмо та разом шукали Господа й правди Його. І в 1965 році майже всі брати та сестри громади євангельських християн-баптистів уклали завіт з Богом через водне хрещення й приєдналися до Церкви адвентистів сьомого дня.

Серед членів громади варто згадати посвячених християн: Гаша Ціліцька — регент, Мотря та Павло Нероби, Василина та Ніна Калениченки, Федора Гупало, Люба Левіцька, Горпина Кулакевич, сім’я Вишнівських — жителі с. Руда та Христя Муравська, сім’я Лунченків, Оляна Чагарна із с. Шамраївка.

В 1965–1990 роках церква с. Руда не мала державної реєстрації та була об’єднана з громадою Безугляки, хоча богослужіння проводили окремо. Першим пастором був Петро Трохимович Шульга. А пізніше громаду сіл Безугляки і Руда очолювали Валентин Микитюк, Іван Дяченко, Анатолій Головенко. Варто також відзначити служіння в цій громаді вірян із с. Безугляки: братів Кузьомків — Михайла, Василя, Петра, Миколу Кравченка, Василя Приймака, Леоніда Перепелицю, які протягом багатьох років допомогали проводити богослужіння в громаді с. Руда та проповідували Вічне Євангеліє, звіщаючи про близький прихід Ісуса Христа та про послух усім заповідям Божим.

Зібрання часто відбувалися під відкритим небом — у садах та виноградниках, тому що в хатах не могли розміститись усі охочі. Євангелізація проводилась здебільшого через домашні церкви, оскільки богослужіння відбувалися в будинках адвентистів, що давало можливість багатьом жителям села чути слово про спасіння через віру в Ісуса Христа. Хрещення аж до 1986 року проводили таємно, пізно вночі.

У громаді діяла підпільна міні-друкарня, яка друкувала уроки Суботньої школи, ранкові читання, книги Духа Пророцтва та багато інших духовних книг. Це служіння виконували Володимир та Валентина Нероби.

У цей час на хуторі з однойменною назвою Руда (за кілометр від села) виникла велика група адвентистів. На цьому хуторі при чисельності населення близько 100 чоловік на богослужіння приходили по 30–40 осіб. Активними членами того періоду були Марія Клімова, сім’я Бачінських, сім’я Пеньківських, Федора Котлярчук, Марія Гавага, Варвара Жуківська.

У 1991 році громада була зареєстрована й прийнята в число сестринських громад Церкви АСД в Україні під назвою «Шамраївська». Так сталося тому, що села Руда та Шамраївка в 1970-х роках були об’єднанні під спільною назвою Шамраївка, а розділилися на два села вже після реєстрації громади. Але це була певного роду пророцтвом, бо в 1993 і 1996 роках в Шамраївці були проведені євангельські програми та курси з вивчення Біблії, і там також багато людей приєдналися до церкви адвентистів.

Пасторами та пресвітерами громади протягом останніх десятиліть були Анатолій Ребитва, Павло Приймак, Альберт Давтян, Олексій Кузьомко, Анатолій Кравченко, Віктор Зубков, Віталій Нероба, Павло Гайсан, Віталій Москалюк, Володимир Нероба, Володимир Тимченко, Анатолій Діхтяренко.

Протягом багатьох років громада збиралася в будинках Федори Гупало, Володимира Нероби, Ольги Мазур. І тільки в 1998 році придбали будинок для подальшої перебудови під дім молитви. У 2001 році відбулося посвячення, а в 2014 — проведені великі реставраційні роботи під проводом пастора Віталія Москалюка, і ювілей громада святкувала в оновленому, дуже гарному приміщенні.

Віталій Нероба
Фото Володимира Романишина